Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Фотографія Землі, що сходить над місячним горизонтом, стала одним із найвідоміших знімків в історії людства. Кадр, зроблений астронавтом «Аполлона-8» у 1968 році, вперше показав планету як єдиний маленький світ у космічній темряві.
У переддень Різдва 1968 року екіпаж «Аполлона-8» став першим у світі, який вийшов на орбіту Місяця. Під час польоту астронавт Вільям Андерс сфотографував момент, коли Земля з’явилася над місячним горизонтом.
На знімку планета виглядала як невелика блакитно-біла куля, що висить у чорному просторі. Фото отримало назву «Схід Землі» і згодом стало одним із найбільш поширених зображень в історії.
Через чотири роки екіпаж «Аполлона-17» зробив ще один знаменитий кадр — «Блакитна мармура». На ньому вперше було показано повністю освітлену Сонцем Землю одним зображенням.
Ці фотографії дали мільйонам людей можливість уперше побачити планету не через карти чи глобуси, а такою, якою вона виглядає з космосу.
Астронавти, які бачили Землю з орбіти власними очима, описували цей досвід як сильну зміну сприйняття. Вони говорили про планету як про єдину систему без видимих кордонів і поділів.
Для цього явища згодом з’явився термін «ефект огляду» (Overview Effect). Його запропонував філософ космосу Френк Вайт, який досліджував, як космічні польоти можуть змінювати погляд людини на Землю.
У 1985 році Вайт уперше публічно використав цей термін, а через два роки детально описав його у книзі «Ефект огляду: дослідження космосу та еволюція людини».
Астронавти часто повторюють одну деталь у своїх описах — атмосфера з космосу здається дуже тонкою блакитною смугою навколо планети. Водночас саме цей шар забезпечує існування життя на Землі.
До 1968 року людство не мало образу всієї планети як єдиного цілого. Після появи таких фотографій Земля стала символом спільного дому для всіх людей.
