У холодну пору року на вікнах часто з’являються краплі води, а на підвіконнях накопичується волога. Постійний конденсат може сприяти появі плісняви на рамах, ущільнювачах і навколо вікон.
Конденсат виникає, коли тепле та вологе повітря в кімнаті стикається з холодною поверхнею скла. Волога з повітря перетворюється на дрібні краплі, які осідають на вікні.
Особливо часто шибки запотівають у спальнях. Уночі вікна зазвичай залишаються зачиненими, а дихання людей протягом кількох годин підвищує вологість у приміщенні.
Додатковими джерелами вологи є сушіння білизни в кімнатах, приготування їжі без витяжки, а також тривалий гарячий душ або ванна. Чим більше вологи накопичується в повітрі, тим вищий ризик появи води на холодному склі.
Популярна порада поставити на підвіконня миску з кухонною сіллю проблему практично не вирішує. Сіль починає активно поглинати воду з повітря лише за відносної вологості близько 75% і вище, тому невелика кількість солі не здатна помітно змінити мікроклімат усієї кімнати.
Навіть якщо сіль злежується або збивається в грудки, це свідчить лише про її локальне зволоження. Такий спосіб не може замінити нормальне провітрювання чи вентиляцію.
Найпростіший спосіб зменшити вологість — кілька разів на день повністю відчиняти вікна на 5–10 хвилин. Коротке інтенсивне провітрювання швидко замінює вологе повітря сухішим, не встигаючи сильно охолодити стіни та меблі.
Постійно прочинена кватирка може дати протилежний ефект, оскільки поступово охолоджує раму та зону біля вікна. Через це поверхня скла стає холоднішою, а ризик утворення конденсату зростає.
Під час приготування їжі каструлі радять накривати кришками та користуватися витяжкою. Після душу двері ванної краще тримати зачиненими, а примусову вентиляцію залишити ввімкненою, щоб пара не поширювалася квартирою.
Білизну краще не сушити в житлових кімнатах. Якщо іншого місця немає, варто обрати окреме приміщення із зачиненими дверима та відчиненим вікном або працюючою витяжкою.
Щільні штори та заставлені підвіконня також можуть погіршувати ситуацію. Вони заважають теплому повітрю від радіатора доходити до скла, тому гардини краще розсувати, а простір над батареєю не перекривати.
Якщо широке підвіконня повністю закриває радіатор, одним із рішень можуть бути конвекційні решітки. Вони допомагають теплому повітрю підніматися безпосередньо до вікна.
Воду, яка вже з’явилася на склі, варто регулярно витирати мікрофіброю або водозгоном. Постійна волога на рамах та ущільнювачах створює умови для появи чорної плісняви й може пошкоджувати монтажні шви.
У холодний сезон також варто перевірити, наскільки щільно віконна стулка притискається до рами. Переведення фурнітури на зимовий режим збільшує притиск ущільнювача та допомагає зменшити продування і промерзання.
Ще одним рішенням може бути вентиляційний клапан у верхній частині пластикової рами. Він забезпечує постійний контрольований приплив зовнішнього повітря без необхідності тримати вікно постійно відчиненим.
Старі гумові ущільнювачі з часом висихають і втрачають еластичність. Через щілини всередину потрапляє холодне повітря, скло сильніше охолоджується і швидше вкривається краплями.
Для старих однокамерних склопакетів тимчасовим рішенням може бути прозора теплозберігальна плівка. У довгостроковій перспективі склопакет можна замінити на двокамерний із low-E напиленням та аргоновим наповненням, що, за наведеними даними, здатне підвищити температуру внутрішньої поверхні скла на 5–8 °C.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
Залишити відповідь